8 грудня у 7 класі пройшов відкритий виховний захід «Людина. Доля. Душа». Учні разом із гостями, присутніми на заході, мандрували сторінками книги життя людини: «Моя сім’я, родина», «Душі людської доброта», «Самотні сльози матерів», «Життя дається тільки раз».
Людське життя...
Неповторне і звичне, радісне і сумне, сповнене глибоких переживань, солодке, як мед, і гірке, як полин.
Немає нічого у світі найдорожчого для людини, ніж її сім`я.
Сім`я – святиня людського духу, благородних людських почуттів, кохання, вірності, любові, піклування.
Сім`я займає особливе місце в житті людини. Тато й мама дають нам життя, доглядають нас, вчать, що добре, а що погано, привчають до праці, виховують і люблять нас.
Добро, милосердя... Ми часто чуємо ці слова і навіть вживаємо їх у мовленні, іноді не відчуваючи всю глибину їх змісту. Якщо вдуматись, то можна сказати, що вони означають безцінні риси характеру,стан душі, певний комплекс реакцій, психологічний підхід не тільки до людей, які потребують допомоги, а й до всіх живих істот.
Милосердя й доброта – як два крила, на яких тримається людство. Як же могло так статися, що милосердя втратило сьогодні свою цінність, а його зміст звівся в основному до милостині. Невже для того, щоб відчути доброту наших сердець, потрібні землетрус чи Чорнобильська катастрофа.
Друзі! Добродії! Поряд з нами живуть, а може доживають свої останні дні ті, кому допомогти можемо тільки ми - я, ви, ваші сусіди або колеги. Зараз ,сьогодні, бо завтра може бути пізно.
Люди! Будьмо милосердні!
Comments